«Утеплення фасаду будівель» модуль № 8

 

УКРАЇНА

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ВИЩЕ ХУДОЖНЄ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНЕ УЧИЛИЩЕ № 5 М. ВІННИЦІ

 

 

Навчальний посібник

для викладачів спецтехнології, майстрів

виробничого навчання з теми:

«Утеплення фасаду будівель»

модуль № 8

 

 

Вінниця, 2017

Навчальний посібник містить інформативний матеріал відповідно до модуля № 8 німецьких стандартів з професії «Реставратор декоративно-художніх фарбувань, маляр» призначений для проведення уроків виробничого і теоретичного навчання.   Присутні ілюстрації відповідають змісту посібника. Велика увага приділяється зовнішньому утепленню будівель, а саме скріпленій системі теплоізоляції з використанням різних видів утеплювачів. Саме для вирішення таких проблем розроблений цей інформаційний матеріал з використанням сучасних матеріалів і технологій в будівництві. Для прикладу розглядається система скріпленої теплоізоляції з використанням сумішей Полірем.

Може використовуватись для   підвищення професійного рівня майстрів в/н, та викладачів спецтехнології.

Буде корисний, як практичний посібник по виконанню ремонтних робіт.

Інформація рекомендована для професійних закладів освіти.

 

 

 

Укладач:  Романенко Н. В. – майстер в/н  ВХПТУ № 5 м. Вінниця.

 

                                         

 

 

 

Розглянуто на засіданні методкомісії реставраторів декоративно-художніх фарбувань, малярів.

Протокол № ____ від  ______ 2016 р.

 

    

 

 

 

 

 

Зміст

 Вступ…………………………………………………………………………….          4

Система скріпленої теплоізоляції «Полірем»……………..          6

 Технологія виконання робіт по пристрою зовнішньої   

 теплоізоляції  (ССТ«Полірем»)……………………………….               10

 Література………………………………………………………………….           39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Почалося XXI сторіччя, що прийшло на зміну XX століттю - століттю наукових відкриттів, бурхливого розвитку промис­ловості й, як наслідок, - величезних обсягів споживання й вироб­лення енергоресурсів. Населення планети продовжує рос­ти й суспільство продовжує розвиватися, вимагаючи ство­рення нових робочих місць, поліпшення умов життя, виробни­чого й побутового комфорту, будівництва нових житлових будин­ків і модернізації існуючих. Людині XXI сторіччя усе біль­ше доводиться замислюватися над тим, як ефективніше вико­ристати природні ресурси планети, які, на жаль, не безмежні. Тим більше, що витрати на енергоносії в промисловості й на жит­лово-комунальні потреби постійно ростуть. Ця тенденція харак­терна для всіх промислово-розвинутих країн. Тому ресур­созбереження й охорона навколишнього середовища, як і пов'я­зані із цим нейтралізація й утилізація постійно зростаючих промис­лових викидів і відходів, що накопичуються, - найбільш гостра й актуальна проблема, від успіху рішення якої, без пере­більшення, у значній мірі залежить доля життя на нашій планеті.

Проблеми ресурсозбереження й нейтралізації викидів особ­ливо гостро проявляються в пострадянських країнах, де до останнього часу питання раціонального використання природ­них енергоресурсів були далеко не першорядними. І в останні роки ці проблеми усе більше збільшуються, оскільки зведені ра­ніше промислові комплекси й житлові фонди, енергоємні по са­мій своїй природі, катастрофічно зношуються, застарівають і стають неприпустимо енерговитратними й екологічно небезпеч­ними.

Загальними мірами, спрямованими на рішення цієї проблеми, є: жорсткість вимог до теплозахисту знову споруджуваних й екс­п­луатованих будинків, споруджень й устаткування, модернізація існуючих будинків і споруджень, енергокомплексів. Багато країн уже зробили серйозні кроки в розробці й реалізації таких мір й одержали перші позитивні результати. Архітектори, містобудів­ники, творці устаткування для інженерного забезпечення будин­ків, заглядаючи в майбутнє, уже розробляють і запровад­жують у життя максимально раціональні проекти. Україна до них тільки наближається. І це в умовах, коли й у виробничій сфері, і при експлуатації нерухомого фонду витрата енергоресур­сів у нашій країні втроє вище, ніж аналогічні показ­ники за рубежем.

Щодо цього одна з головних проблем у нашій країні - існую­чий житловий фонд, значну частку якого (у деяких регіонах - до 80%) становлять будинку зі збірного залізобетону, найбільше енерговитратні, по оцінках фахівців. Наше підприємство - серед тих, кого ця проблема хвилює й хто пропонує один з ефектив­них варіантів її рішення.

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 1. Принципова схема влаштування ССТ «Полірем»

Система скріпленої теплоізоляції «Полірем».

 

Фарба фасадна атмосферо-стійка групи «Полірем СФК-800» («Полірем ВД-1800»)

Шпатлівка фактурна оздоблювально-декоративна (захисна) групи «Полірем СШт-340»

Шпатлівка лицева тонкошарова «Полірем СШп-451» «Суперфініш»

Грунтівка «Полірем Сдг-700» «Універсальна»

Універсальний клей-шпатлівка «Полірем СКс -131»

Склосітка армувальна

Універсальний клей-шпатлівка «Полірем СКс -131»

Механічне (дюбельне) кріплення утеплювача

Утеплювач

Огороджувальна стіна

Грунтівка «Полірем Сдг-700» «Універсальна»

Універсальний клей-шпатлівка «Полірем Скс -131»

Опорний перфорований профіль

 

 

 

 

 

 

 

Основи пристрою системи

Теплий будинок з гарним фасадом, поза залежністю від того новими або обновлюваний навіть власними силами, якщо це заміський котедж, - так кількома словами можна визначити суть системи скріпленої теплоізоляції «Полірем» (ССТ «Полірем»). Ця система - представник групи, яку можна назвати системою леге­нів «мокрих» методів утеплення.

На малюнку 1 представлена принципова схема пристрою ССТ «Полірем».

Послідовність і характер виконання основних робіт із прист­рою зовнішньої теплоізоляції будинку з використанням в якості утеплювача пінополістирольних плит типу ПСБ-С добре видна на малюнку 1.

Зовнішні стіни по черзі покриваються трьома основними ша­рами. Спочатку за допомогою універсальної розчинної суміші, що клеїть, приклеюванням до них плити утеплювача - з пенополис­тирола або минераловатных плит, потім тією же роз­чинною сумішшю наносимо другий, гідрозахисний шар, усере­дині зміцнюючи його армувальною лугостійкою сіткою зі скло­волокна. І, нарешті, третій, верхній шар покриваємо спеціальної високоміцною, водонепроникною обробно-декоративною (захис­ною) штукатуркою, що, у свою чергу, можна пофарбувати в будь-які кольори спеціальною атмосферостійкою фасадною фарбою.

    Навіщо стільки шарів? Як відомо, утеплюючі матеріали в основному досить легкі  й відносно неміцні. Повітря, що втримується в їхніх порах, надає їм тепло- і звукоізолюючі властивості. Матеріали такого типу легко руйнуються під атмос­ферним і механічним впливами. Крім того, їхня поверх­ня не виглядає досить естетично. Ці недоліки й покликані компенсувати зовнішні шари.

         Другий, міцний і гідрозахисний штукатурний (шпатлюваль­ний) шар захищає теплоізоляцію від дії вологи й механічних ушкоджень. Важливим моментом пристрою сис­теми «Полірем» є застосування відповідного універсального складу «Полірем Скс-131»»Теплий будинок», що володіє, з одного боку, високими що клеять (адгезивними) характерис­тиками й, з інший, - здатного виконувати захисні функції, тобто високими показниками вологостійкості, міцності й морозос­тійкості.

Композиційний склад цієї універсальної розчинної суміші (універсальний клей-шпатлівка) підібраний таким чином, що армувальна скловолокниста лугостійка сітка, занурена в шар цього матеріалу, міцно закріплюється й, в остаточному під­сумку, становить із ним єдине монолітне ціле. При цьому створюється прошарок загальною товщиною (4-6) мм, волого­захисна, міцна й довговічна. Любий традиційний штукату­рний розчин, нанесений на лицьову сторону ізоляційної плити, такого захисту забезпечити не зможе.

Однак і цей шар не може задовольнити наші естетичні сприйняття. Тому на нього наноситься обробно-декоративне (захисне) покриття - декоративно-оздоблювальна атмосферос­тійка фактурна (або тонкошарова гладка) шту­катурка й шар фасадної атмосферостійкої, у т.ч. і до Уф-вип­ромінювання, фарби, - яке й надає будинку цілком заверше­ний сучасний вид, здатний задовольнити самий вимогливий смак.

 

Малюнок 2. Влаштування зовнішньої теплоізоляції житлового будин­ку

1.Риштування будівельні (роботи на висоті також можна робити з підвісної колис­ки)

2.Зовнішня стіна

3.Ґрунтувальний шар

4.       Розчинна суміш, що клеїть

5.Плита утеплювача

6. Гідрозахисна штукатур­ка (шпатлівка) – армувальний  шар

7. Армувальна скловолок­ниста сітка

8.          Гідрозахисна штукатурка (шпатлівка) - шар, що вирів­нює

9.          Обробно-декоратив­ний атмосферостійкий (захисний) шар

Технологія виконання робіт по пристрою зовнішньої       теплоізо­ляції  (ССТ «Полірем»).

Загальні вимоги.

Загальні вимоги до технології виконання робіт можна звести до декі­лькох основних положень. Всі роботи по підготовці підстави і утепленню фасадів повинні виконуватися відповідно до вимог ДБН В.2.6-22.

До початку робіт по  утепленню фасадів повинні бути виконані:

1) герметизація всіх швів на фасаді будівлі;

2) закладення місць сполучень віконних, балконних і дверних бло­ків з елементами огорож;

3) пристрій гідроізоляції і підлоги на балконах;

4) встановлення огорож балконів;

5) прокладання всіх комунікацій і закладення всіх комунікаційних каналів;

6) монтаж енергосистем (електропостачання і телефонізації, радіо­фікації і телебачення);

7) встановлення склопакетів, засклення вікон і балконних дверей.

Роботи по утепленню фасадів повинні виконуватися в такій послідов­ності:

1) встановлення лісів і підйомно-транспортного устаткування;

2)огляд і огляд стану фасаду будівлі;

3)підготовка поверхні стін і цоколя до виконання робіт по утепленню будівлі;

4) прикріплення опорних перфорованих профілів до цоколя будівлі по його периметру, монтаж  підвіконних відливів;

5) грунтування поверхні, що захищає конструкції фасаду;

6) визначення місць деформаційних швів, а також при утепленні бу­дівель і споруд із збірних конструкцій;

7) приготування суміші розчину універсального клею-шпатлівки;

 8) додаткове механічне кріплення плит утеплювача за допомогою дюбелів (анкерів) з патронами, шайбами і шурупами;

9) захист кутів і укосів за допомогою металевих накладок — перфо­рованих куточків і армувальних елементів із склосітки по торцях першого поверху і по торцях балконних, віконних і дверних отворів по всьому фасаду будівлі;

10) приготування шпатлювальної суміші розчину — універсального клею-шпатлівки;

11)нанесення гідрозахисної шпатлювальної (штукатурної) суміші роз­чину на поверхню плит утеплювача нижньої частини армованого штукатурного шару;

12) армування шпатлювального (штукатурного) шару армуючою сіт­кою із скловолокна;

13) нанесення верхнього вирівнюючого, шпатлювального (штукатур­ного) гідрозахисного шару;

14) герметизація (ущільнення) місць примикання плит утеплювача до віконних (дверним) блоків і до парапету будівлі;

15) пристрій підвіконних відливів;

16)  грунтування поверхні вирівнюючого шару відповідним складом грунтівки;

17) приготування обробно-декоративної суміші розчину;

18) нанесення обробно-декоративного (захисного) шару на прогрун­товану вирівнену поверхню гідрозахисного шпатлювального (штукатурного) шару;

19) пристрій навісу з гідроізоляційним шаром у верхній частині будів­лі, сполученої з крівлею;

20) грунтування обробно-декоративного (захисного) шару при ви­конанні забарвлення фасаду будівлі;

21) встановлення раніше демонтованих елементів фасаду;

22) забарвлення фасаду будівлі атмосферостійкою фасадною фар­бою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Технологічні перерви.

Для отримання високоякісних покриттів (клейових, штукатурних, де­коративно-захисних) при пошаровому нанесенні складів слід суворо дотримувати необхідні технологічні перерви:

1) не менше 7 діб після вирівнювання поверхні фасаду до початку робіт по пристрою його теплоізоляції;

2) не менше 3 год. (до повного висихання грунтівки) після грунтування поверхні до початку приклеювання плит утеплювача;

3) не менше 48 годин після наклеювання плит утеплювача до вико­нання робіт по їх механічному кріпленню;

4) не менше 24 год.  після пристрою армованого шару до нанесення ви­рівнюючого шару;

5) не менше 48 год.  після пристрою вирівнюючого шару до нанесення обробно-декоративного (захисного) шару;

6) не менше 48 год. після нанесення обробно-декоративного (захис­ного) шару до фарбування поверхні  фасадними фарбами. 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготовка  основи (поверхні стін фасаду).

При будівництві нової будівлі зовнішню теплоізоляцію можна укла­дати тільки після завершення робіт по пристрою крівлі, монтажу вікон і дверей, а також дверних отворів.

У будівлі, що була в експлуатації, необхідно перевірити міцність ос­нови, на якій вмонтовуватиметься теплоізоляційний шар.

До початку робіт по пристрою теплоізоляції слід виконати провішу­вання стін і, при необхідності, їх вирівнювання і ремонт. Необхідність ви­рівнювання і ремонту встановлюється за наслідками огляду і огляду фа­саду, визначення стану захисних конструкцій, а також стану крівлі:

1) наявність пошкоджень в цоколі і стінах, в місцях з'єднання стін і цоколя, в місцях примикань віконних і дверних блоків до захищаючих конструкцій будівлі;

2) наявність пошкоджень покрівельного килима в місцях прими­кання його до захищаючих конструкцій;

3)наявність нерівностей (виступів і западин) на поверхні стін і цоколя більше 10 мм;

4)наявність і характер, а також площа забруднень на поверхні за­хищаючих конструкцій будівлі.

За наслідками огляду складається акт, розраховуються об'єми робіт по підготовці поверхні конструкції будівлі до утеплення і складається пе­релік заходів щодо підготовки основи.

Для пристрою теплоізоляційного шару обмежень в матеріалі основи практично не існує, коли зовнішні стіни виготовлені із звичних будіве­льних матеріалів: бетон, легкий бетон, цегляна кладка. Якщо в огоро­жах встановлена внутрішня або проміжна ізоляція, може виникнути необ­хідність випробування за визначенням вогкості матеріалу огорожі. При певних обставинах може виникнути необхідність встановлення внут­рішньої гідроізоляції,  яка перешкоджає проникненню вологи в стіну з внутрішніх приміщень.

Основу слід підготувати згідно загальним правилам, висловленим в ДБН В.2.6-22: воно повинне бути міцним, не деформується, вирівня­ним, сухим і чистим — очищено від бруду, пилу, масел, цементного клею, водорозчинних фарб, залишків штукатурки. Забруднені місця слід очистити або обробити спеціальними складами для їх нейтраліза­ції. Стара штукатурка або облицьовування повинні бути перевірені простукуванням по всій поверхні.

Після очищення поверхня повинна бути промита струменем води під тиском і просушена.

Тріщини на поверхні слід розчистити від залишків зруйнованого ма­теріалу, розшити, прогрунтувати грунтівкою «Полірем СДг-700» «Універ­сальна» і зашпатлювати сумішшю розчину групи «Полірем СШп-420» або «Полірем СШп-430». Тріщини розміром менше 2 мм заповнювати сумішшю розчину не вимагається.

Перед приклеюванням плит утеплювача  поверхню слід вирівняти.

У разі утеплення фасадів, поверхня яких перевищує допустимі вели­чини нерівностей, слід передбачити обштукатурювання (шпатлювання) всієї площини фасаду до отримання необхідних параметрів. При цьому застосовуються суміші розчинів груп «Полірем СШт-300», «Полірем СШт-310», «Полірем СШп-420» або «Полірем СШп-430».

Для необштукатурених стін (з цеглини, бетону, з бетонних і порож­нистих керамічних блоків і каміння) нерівності більше 10 мм вирівню­ються тими ж складами.

Для бетонних і панельних стін без обробки при неспівпаданні площин панелей і наявності нерівностей більше 10 см слідує на заздалегідь очи­щену від пилу і бруду (струменем стислого повітря або води) поверхню нанести вирівнюючий шар з використанням вищезгаданих складів.

У разі вирівнювання основи необхідно брати до уваги, що товщина вирівнюючого шару (з урахуванням існуючого старого штукатурного шару) враховується при розрахунку довжини дюбелів для кріплення теп­лоізоляційних плит. Окрім цього рекомендується відзначити на карті установки маяків місця з найтовщим вирівнюючим шаром для обліку товщини цього шару при виборі довжини і матеріалу дюбелів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використання цокольних профілів (планок).

Нижній ряд теплоізоляційних плит встановлюється на цокольному профілі, ширина полиці якого відповідає товщині плити утеплювача. Цо­кольні профілі, що входять в комплект поставки ССТ «Полірем», вмон­товуються як опорна планка, а також як замикаючий профіль.

Цокольний профіль кріпиться до будівельної основи кріпильними дюбелями з інтервалом 30 см (малюнок 3). Цокольні профілі встанов­люються в ряд горизонтально і з'єднуються між собою спеціальними сполучними елементами, наприклад, пластиковими фітінгами (малю­нок 4). Нерівності будівельної основи компенсуються  за допомогою дистанційних прокладок (малюнок 5).

Для обробки зовнішніх кутів будівлі рекомендується застосування цокольних планок кутового профілю (малюнок 6).

 

  

Малюнок 3. Кріплення цо­кольних планок.

Малюнок 4. Стикування торців цокольних планок.

 

 

 

 

 

Малюнок 5. Компенсація нерівностей поверхні.

Малюнок 6. Кутова цоко­льна планка.

Якщо цокольна планка вмонтовується як бічний замикаючий про­філь, рекомендується утворення відповідного нахльостування на вис­тупаючій поличці (малюнок 6). Зону перекриття можна скріпляти зак­лепками.

Після вирівнювання і очищення захисних конструкцій основа по­винна бути оброблене відповідними складами грунтівок, вибір яких залежить від стану поверхні.

 

Малюнок 6. Монтаж замикаючого профілю.

 

Приготування розчинових сумішей.

         Розчинові суміші підготовлюються до використання безпосе­редньо на будівельному майданчику за допомогою мік­сера – низькоообертового дрилю з перемішуюючою насад­кою (малюнок 7), або механізованим способом – розчинозмі­шувальних насосах.

         Можна використовувати невелику бетономішалку – ємніс­тю до 50 л. Суху суміш поступово засипають в ємність з необ­хідною кількістю води, постійно розмішуючи, а потім перемі­шують по всьому об`єму до отримання однорідної маси без згустків і комочків. Для суміші використовується тільки чиста вода. Свіжоприготовлену суміш необхідно витримати 5-10 хв. для розчинення модифікованих домішок в воді, а потім суміш знову перемішують на протязі 1-2 хвилин без додавання води. «Робочий» час свіжоприготовленої суміші (час ії ефективного використання) – не меньше 1-ї години.

Малюнок 7. Приготування розчинової суміші.

 

Наклеювання утеплювача.

Для зовнішньої теплоізоляції будівель застосовується плитковий утеп­лювач різного ступеня жорсткості і вогнестійкості відповідно до проекту. Плитковий утеплювач повинен відповідати вимогам норматив­ної документації:

1) плита пінополістирольна типу ПСБ-С — ДСТУ Б.В.2.7-8;

2) плита теплоізоляційна з мінеральної вати на синтетичному зв'язую­чому (мазкий 150 і 175) — ДСТУ б В.2.7-97 (ДОСТ 9573);

3) плита теплоізоляційна з мінеральної вати на синтетичному зв'язу­ючому (мазкі 200) — ДСТУ Б.2.7-99 (ДОСТ 22950).

Виявлені при зовнішньому огляді дефекти плит (вигин, деформація, відхилення в розмірах, пошкодження) повинні бути усунені. При немож­ливості усунення дефектів з плит вирізуються бездефектні час­тини, які використовуються надалі, при формуванні ізоляційного шару.

Наклеювання плит утеплювача рекомендується виробляти по маяках. Маяками служать шматочки плит утеплітеля, приклеєні до стіни суміш­шю розчину групи «Полірем СКс-130».

Склеювальна суміш розчину повинна покривати (60-70)% поверхні. Таке нанесення склеювальної суміші розчину дозволяє надалі вирівню­вати плити один щодо одного, коли поверхня стіни має нерівності до 10 мм. Нанесення клейового складу тонким рівним шаром на всю поверх­ню плити можливе лише при добре вирівняній основі.

Примітка. При приклеюванні теплоізоляційних плит з пінополісти­рола на рівні підстави (деревно-стружкові плити і т.п.) доцільно викорис­товувати готовий до застосування клей групи «Полірем ВД-1130». Цей дисперсійний клей наноситься валом  або зубчатим шпате­лем.

Для забезпечення високої якості приклеювання плит утеплювача і збереження його ізолюючих властивостей необхідно дотримувати нас­тупні умови:

      не допускається ширина щілини на стиках між плитами більше 2 мм, а виниклі ширші зазори заповнюються спеціально нарізаними смугами з матеріалу цього ж утеплювача (малюнок 8).                                     

Малюнок 8. Видалення зазорів між суміжними плитами.

Для отримання необхідних геометричних розмірів заготівок слід ви­користовувати сталеві лінійки і ножі з жорсткими лезами. Заповнення відкритих стиків склеювальною сумішшю розчину не допускається. При виникненні нерівностей на стиках суміжних плит ці нерівності необхідно зрізати. Якщо на поверхні або краях плит є виїмки або пошкодження, цю частину плити вирізують ножем і на її місце вклеюють добре підігнану заготівку;

  у місцях примикання утеплювача до існуючих конструкцій будівлі необхідно залишати відкритий стик шириною близько 15 мм, який потім повинен бути заповнений водостійким герметиком («Полі­рем ВД-1010» універсальний, «Полірем ВД-1020» «санітарний», «Полірем ВД-1030»).

Краї плит повинні бути приклеєні до основи максимально міцно щоб уникнути їх зсуву у області стиків, інакше в армуючому шарі або в поверх­невому шарі над стиками утворюються тріщини. Якщо на вільних кінцях плити суміш розчину виступить за контур плити, надлишок суміші слід негайно видалити.

При укладанні першого ряду теплоізоляційних плит необхідно, щоб плити щільно прилягали до зовнішньої грані цокольного профілю (ма­люнок  9).

Малюнок 9. Укладання першого ряду плит в цокольній планці.

У жодному випадку не можна створювати виступ, при якому цоколь­ний профіль виступає над плитою. На торцеву частину теплоізоляційної плити, що вставляється в цокольний профіль, наноситься тонкий шар клейової суміші для приклеювання торця плити до поверхні майданчика профілю.

Малюнок 10. Нанесення клею на поверхню плити.

Малюнок 11. Наклеювання плит на стіни способом «пе­рев`язки».

         Краї  теплоїзоляційних плит на кутах будівлі з`єднуються один з одним по типу зубчастого зчеплення (малюнок 12).

 

Малюнок 12. Приклеювання утеплювача на кутах будів­лі.

        При кутовій стиковці плит надлишок розчинової су­міші, яка виступає на стиках плит, видаляється і стик заг­ладжується.  Кут захищається нарізаними квадратами  із панцирної сітки, які приклеєні клейовою розчиновою суміш­шю (малюнок 13).

Малюнок 13.  Захист кутів будівлі при утепленні .

        Квадрати сітки встановлюються внапустку не меньше  10 см. З урахуванням товщини плит і глибини укосів дверних і віконних отворів встановлюються квадрати з відповідною шириною плеча. Клейо­ва суміш розчину наноситься на кут захисної сітки, яка потім вдавлю­ється в шар суміші розчину і щільно притискається до поверхні. Клейова суміш розчину, що проступила через сітку, зарівнюється шпателем з не­кородуючого матеріалу.

Для посилення зовнішніх кутів будівлі, найбільш схильних до механіч­них пошкоджень, доцільно застосовувати пластикові або алю­мінієві куточки з сіткою, встановлювані на клейовій суміші розчину.

Всі кути віконних і дверних отворів слід додатково підсилювати по діагоналі латочками із скловолокнистої сітки розміром приблизно 20x30 см.

Малюнок 14. Посилення кутів віконних і дверних прорізів.

(малюнок 14) Вертикальні ребра (кути), на першому поверсі все, а на решті поверхів — тільки біля отворів вхідних і балконних дверей, перед укладанням армуючої сітки слід ущільнити перфорованими куточками з сіткою. Профіль куточка і сітку вдавлюють в свіжонанесену клейову суміш розчину і потім зашпатльовують цією ж сумішшю.

На безперервних (конструктивних) стиках або швах (панельна, каркас­на будівля) не повинні розташовуватися стики плит утеплювача. Плити утеплювача тут повинні перекривати стики і шви мінімум на 10 см.

Не можна розміщувати стики теплоізоляційних плит на одній лінії з лініями кутів фасадних отворів (вікон, дверей) щоб уникнути появи діа­гональних краєвих тріщин.

Рекомендується два способи встановлення теплоізоляційних плит на укосах віконних (дверних) отворів.

Перший спосіб.

Плита встановлюється з винесенням її частини за край віконного отвору. Після отвердіння клейової суміші розчину на віконну раму прик­леюється стрічка ущільнювача. Вирізана за розмірами укосу плита клеїть­ся на укіс. Виступаюча частина плити відрізується по лінійці.

Другий спосіб.

Плита встановлюється урівень з краєм віконного отвору. Після отвер­діння клейової суміші розчину на віконну раму приклеюється стрічка ущільнювача.

Вирізана за розмірами укосу плита клеїться на укіс. Виступаюча частина плити відрізується по лінійці.

Примикання теплоізоляційних плит до підвіконь, дверних і віконних рам, до інших конструктивних і архітектурних елементів будівлі вико­нують за допомогою спеціальної ущільнюючої стрічки. Після набухання стрічка герметизує технологічні зазори. За відсутності ущільнюючої стрічки допускається заповнювати технологічні зазори герметіками «Полірем ВД-1010» (універсальний), «Полірем ВД-1020» «санітарний» або «Полірем ВД-1030».

Якщо в конструкції стіни будівель проектом передбачені компенса­ційні шви, то вони виконуються при наклеюванні  плит утеплювача (ма­люнок 15).

Малюнок 15. Пристрій компенсаційного шва.

Теплоізоляційні плити встановлюються до краю шва. У шов між пли­тами встановлюється спеціальний компенсационний ущільнюючий про­філь (пінополіетиленовий жгут). Можливий захист торців плит, створю­ючих шви двома шарами суміші розчину «Полірем СКс-131», армованих склосіткою. При цьому шар склосітки заводиться на зовнішню поверхню плити не менше, ніж на 5,0 см.

 

 

 

 

 

 

 

Механічне кріплення теплоізоляційних плит

Кріплення теплоізоляційних плит до стіни за допомогою анкерів (дюбелів) повинне вироблятися відповідно до проектної документації, де вказані місця і глибина отвору для установки дюбелів, їх діаметр.

Для теплоізоляційних систем з використанням мінераловатних плит застосування дюбельного кріплення обов`язково.

Малюнок 16. Дюбель поліамідний для будівництва, в комп­лекті з шурупами і шайбами.

Довжина і відповідний тип дюбеля (малюнок 16) визначаються залежно від проектної товщини плити утеплювача, наявності старої штукатурки (при утепленні експлуатованих будинків в процесі ремонту), від заданої глибини анкерного кріплення дюбеля, різної залежно від матеріалу основ:

  для важкого бетону — не менше 35 мм;

  для звичних бетонів і цегляної кладки — не менше 50 мм;

  для кладки з саману — від 80 до 90 мм.

Отвір для дюбеля рекомендується свердлити на (1,5-2) см глибше заданої глибини кріплення. Механічне кріплення плит утеплювача до стіни повинне виконуватися відповідно до проекту одним з наступних методів:

  кріплення здійснюється до укладання арматурної сітки. Цей спосіб най­більш поширений;

  кріплення здійснюється після укладання арматурної сітки.

Малюнок 17. Розподіл дюбелів при кріпленні плит утеплювача.           Малюнок 18. Свердління отворів при дюбельному кріпленні плит.

Розподіл дюбелів виробляється так, щоб кріпленням були охоплені вер­тикальні і горизонтальні стики плиткових швів (малюнок 17). Додатково на кожній плиті розміщуються по два дюбелі посередині (разом 8-12 шт/м²). При «викроюванні» плит відповідно варіюється кількість і розташування кріпильних дюбелів.

Дюбельні отвори виконуються в підставі за допомогою перфоратора або електродриля (малюнок 18).

Виробництво робіт по механічному кріпленню теплоізоляційного шару рекомендується здійснювати одним з трьох способів:

Перший спосіб — кріплення за допомогою дюбелів-втулок розпорів для будівництва по ГОСТ 27320 і ГОСТ 28456.

Діаметр дюбеля — втулки і глибина отвору, куди вставляється дюбель, здійснюється в наступній послідовності:

- розмітка отворів під дюбелі-втулки;

- буріння отворів в підставі за допомогою відповідних інструментів удар­но-обертальної дії (перфораторів) або алмазними свердлувальними колон­ками з пилевбиральним ротором;

- довжина стрижня болта встановлюється з урахуванням вибраної тов­щини плити утеплювача;

- довжина ділянки згвинчування різьблення втулки і болта повинна бути не менше 1,0-2,0 величин номінального діаметру різьблення;

- загвинчувати головку болта слід до упору з повним приляганням головки до поверхні утеплювача.

Другий спосіб — кріплення за допомогою дюбеля поліамідного для будівництва по ГОСТ 26998.

Тип, параметри, конструкцію і розміри поліамідного дюбеля визна­чають розрахунком, виходячи з приведених вище міркувань, і, при необ­хідності, уточнюють після проведення випробувань по ТУ У В.2.6-26.6-24918352.002-2002. У комплект поставки дюбелів повинні входити шу­рупи і шайби по ДОСТ 1144 і ГОСТ 10450.

Придатність дюбелів визначається за показниками виривання.

Встановлення дюбеля поліамідного для будівництва і закріплення плиткового утеплювача за допомогою шурупів в загальному вигляді по­казане на малюнку 19.

Малюнок 19. Загальний вигляд кріплення плити за допомогою дю­белів-втулок.

 

Третій спосіб — кріплення за допомогою спеціальних пластмасо­вих дюбелів тарілчастого типу з металевим або пластмасовим стриж­нем (малюнок 20 а,б,в) спосіб найбільш ефективний при кріпленні плит утеплювача до укладання арматурної сітки.

а) Загальний виг­ляд   дюбеля таріл­частого типу

б) Встановлення дюбеля   зі стерж­нем

 в)Кріплення плити в зборі

Малюнок 20. Кріплення плит за допомогою тарілчастих дюбелів

(а, б, в – етапи виконання).

Для цього способу кріплення можуть бути використані дюбелі різних виробників, наприклад, фірми EIOT(Німеччина), дюбелі типа Сараtest — Schraubduebel SDF-К, SDM-К, SPM-Т, 5РМ-Т (Німеччина) і інші дюбельні пластмасові шайби діаметром тарілчастої головки 140 мм, допущені до застосування за призначенням в установленому порядку.

Дюбель слідує добити в отвір молотком, бажано пластмасовим, або гумовим (малюнок 21), а у разі використовування дюбелів з фіксато­рами, що угвинчуються, — докрутити до проектного положення за допо­могою викрутки або спеціального гайковерта (малюнок 22).

 

Малюнок 21.

Забивання    дюбеля молотком.

Малюнок 22. Закручування фіксаторів дюбеля

гайковертом.

При пристрої механічного кріплення плит утеплювача за допомогою пластмасових тарілчастих дюбелів необхідно дотримувати наступні умови:

- шар штукатурки (шпаклівки), що армується (наступний), повинен добре схопитися з тарілчастою  головкою дюбеля і не відшаровува­тися;

- вихід сталевого сердечника дюбеля на поверхню штукатурного шару не допускається;

- металеві частини дюбеля повинні бути виконані з корозійностій­кого матеріалу або захищені від корозії.

Правильність встановлення і міцність фіксації дюбелів підлягають пе­ревір­ці і прийманню з складанням акту на приховані роботи. Резуль­тати перевірки і випробувань дюбелів заносяться в журнал (карту) спос­тере­жень.

 

 

 

 

 

Пристрій армованого штукатурного (шпатлювального) гідроізоляційного шару.

До пристрою армованого шпатлювального (штукатурного) гідроза­хисного шару приступають після отвердіння клейового складу, яким приклеєні плити утеплювача, і механічного закріплення плит дюбелями (у разі, коли кріплення виробляється до нанесення шпаклювального шару).

Поверхня стіни розбивається на захватки, а захватки — на ділянки (карти), виходячи з можливості бригади забезпечити фронт робіт. Зви­чайно таке розбиття визначається організацією виконання робіт.

При роботі з лісів розміри карт визначаються по горизонталі — зав­довжки захватки, по вертикалі — висотою ярусу риштувань.

При роботі з люльок межі захваток визначаються по вертикалі — верхніми межами отворів.

У разі утеплення будівель і споруд без отворів розміри карт встанов­люються:

— при роботі з риштувань: висота приймається рівній висоті одного ярусу, ширина — не більш 10 м;

— при роботі з люльок: висота визначається можливою висотою ро­боти з люльки в одному фіксованому положенні; ширина — завдовжки люльки;

Армований шпатлювальний (штукатурний) гідроізоляційний шар ви­конується з суміші розчину універсального клею-шпаклівки «Полірем СКс-131» і армуючої лугостійкої скловолокнистої сітки. Здійснюючи за­хисні функції по відношенню до утеплювача, армований шпатлюваль­ний (штукатурний) шар, у свою чергу, є підставою для обробно-декора­тивного покриття і, тим самим забезпечує перетворення трьох основ­них конструктивних елементів ССТ в єдину теплоізоляційну систему, за­хищену від механічних пошкоджень і атмосферної дії.

Конструктивно він складається з двох шарів:

— нижнього, армувального шару;

—  верхнього вирівнюючого шару.

Як арматура застосовується сітка з скловолокна звичного або поси­леного профілю, відповідна ТУУ  6 - 00205015.048 з зм. № 1, Бердян­ського державного заводу скловолокна. Армувальна сітка повинна від­повідати наступним умовам:

— розміри прямокутних або квадратних осередків — (3,5-4,5) мм;

— міцність на розрив в подовжньому напрямі — не менше 1000 Н;

— стійкість проти зрушення переплетених ниток в сітці;

— просочення лугостійким складом.

Цим умовам відповідають сітки марок Армір-165Д, Армір-200Д, Армір-270Д, а також Армір-165П, Армір-200П, Армір-270П.

Спеціальна панцирна сітка Армір-580Д, Армір-700Д або Армір-580П, Армір-700П володіє підвищеною жорсткістю і міцністю (не мен­ше 3000 Н) і призначена для захисту ізольованої поверхні будівель в міс­цях, які можуть піддаватися посиленій механічній дії (цокольна частина, входи в під'їзди, спуски в підвали і т.п.).

Допускається застосування сіток інших виробників по інших норма­тивних документах з показниками не нижче вказаних.

Армований нижній шар штукатурки (шпатлівки) виконується за проек­том в наступній послідовності:

— розбити поверхню ізольованої стіни на ділянки армування (з ура­хуванням зручності роботи і розмірів армувальної сітки відповідного типу);

— рулони скловолокнистої сітки перед наклеюванням нарізувати під розміри розмічених ділянок так, щоб величина зашморгування сусідніх смуг сітки складала біля 10 см;

— у верхній частині поверхні ділянки, що армується, тимчасово зак­ріпити краї рулонів нарізаних шматків склосітки з вказаним нахльосту­ванням;

- рівномірно і рівно нанести на знепилену поверхню наклеєного утеп­лювача суміш розчину універсального клею-шпаклівки «Полірем СКс-131» шаром завтовшки близько (2-3) мм за всією площею розміче­ної ділянки;

- зразу ж після нанесення першого шару клею-шпаклівки, розкручу­ючи рулон, накласти на поверхню шару лист армуючої склосітки (ма­люнок 23) і втопити її з вирівнюванням в суміші розчину шару за допо­могою дерев'яної (або з іншого корозіоностійкого матеріалу) терки, не допускаючи утворення складок (малюнок 24).

Малюнок 23. Втоплювання арму­вальної сітки в штукатурний шар.

Малюнок 24. Розрівнювання ар­мувального штук. шару.

Спочатку укладається одна (перша) смуга сітки, від до низу верху. Потім, знову зверху, наступна, суміжна, смуга внапусток (10см) з пер­шою і т.д. При втоплюванні склосітки в перший штукатурний (шпатлю­вальний) шар слідує, в першу чергу, втопити верх полотнища сітки, а потім, втоплюванні сітки, слідувати вниз, до нижнього краю її полот­нища.

Можливий і інший варіант. Спочатку, як і в першому випадку, втоплю­ється верх полотнища, потім сітка втоплюється посередині полотнища, далі сітка втоплюється від середини до країв її полотнища.

При роботі з лісів на декількох поверхах, поступово розкручуючи ру­лон склосітки, опускають його зверху вниз, виробляючи роботи на кож­ному ярусі лісів. Для виконання операцій по армуванню на кожному з ярусів повинні знаходитися 3 люди, один з яких виконує остаточне зак­ладення склосітки в шар суміші розчину, а двоє інших, після укладання сітки, переходять на розташований нижче ярус.

При втоплюванні двох суміжних полотнищ сітки, в місці нахльосту­вання, необхідно стежити, щоб не утворився подвійний (потовщений) шар, щоб уникнути появи додаткової причини виникнення нерівності штукатурного (шпаклювального) шару і, зрештою, що приводить до нерів­ностей на поверхні фасаду.

Армувальна склосітка повинна бути повністю втоплена в шар суміші розчину, фактура сітки не повинна бути видимим. Армувальна сітка по­винна бути рівномірно розтягнута — міхури, зморшки, складки недопустимі; кути будівлі, переходи до віконних і дверних отворів повинні бути заздалегідь укріплені склосіткою, як було показано вище (см.14.6);

- після втоплівання третьої смуги сітки ділянка зашпакльовується сумішшю розчину «Полірем СКс-131» «сире по сирому», до забезпечення повного покриття армуючої сітки вирівнюючим шаром також завтовшки близько 2-3 мм. Нанесення вирівнюючого шару виробляється в напрямі зверху вниз, вручну, теркою з карозіоностойкого матеріалу (неіржавіюча сталь, пластмаса, дерево).

Для захисту від можливих силових дій в нижній частині будівлі по всьому периметру на висоту 2,5 м від цокольної планки, а також в доступних для механічних пошкоджень місцях фасаду слід виробляти армування спеціальною панцирною сіткою або двома шарами звичної склосітки. У разі укладання двох шарів склосітки обидва шари повинні укладатися одночасно без додаткового нанесення склеюваного складу.

Допускається захищати теплову ізоляцію на вказаній висоті пристроєм облицьовування керамічною фасадною плиткою, по вирівнюючому шару. При цьому слід застосовувати посилені цокольні планки з додатковою опорною полицею і механічне кріплення утеплювача для сприйняття збільшених навантажень від плитки.

При утепленні висотних будівель армування поверхні зовнішніх стін вище за 9 поверх доцільне також виробляти спеціальною панцирною сіткою або двома шарами звичної склосітки (відповідно до проекту).

Додаткові вказівки і контроль якості виконання етапу робіт по пристрою ССТ «Полірем»:

  арматурну сітку слід накладати строго вертикально;

  обрубувати шпателем арматурну сітку на рогах і в місцях примикання не допускається;

  щоб уникнути перевищення ваги системи в порівнянні з розрахунковою необхідно дотримувати вимоги в описаних вище методах виконання робіт по пристрою армованого штукатурного (шпатлювального) шару виробляється уручну. Для механізації цих процесів можливе застосування розчинозмішувальних насосів («МАШ», «М-ТЕС» і ін.) з нанесенням суміші розчину набризком, під тиском. Використовування механімів значно підвищує продуктивність праці при пристрої ССТ «Полірем».

Після відповідної технічної перерви затверділий шар армованого покриття необхідно загрунтувати грунтівкою «Полірем СДг-700» «Універсальна», «Полірем СДг-705» «Водостоп» або іншим, залежно від проектного рішення, грунтуючим складом «Полірем».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Карапузов Є. К., Соха В. Г., Остапченко Т. Є. Матеріали і технології в сучасному будівництві: Підручник. – К.: Вища освіта, 2005. – 495 с.: іл.
2. Остапченко Т. Є. Технологія опоряджувальних робіт. Підручник. – К.: Вища освіта, 2003. – 384 с.: іл.
3. Теплий дім від Полірем: Навчально-довідковий посібник /

     Е.М. Долгий, Ю.А. Галаган, 2004 – Бібліогр. – с. 90